Мистецький калейдоскоп

Мона Ліза (Mona Lisa):
справжній прихований код у її очах

Інтрига зазвичай криється в її загадковій усмішці. Проте, розглядаючи картину під мікроскопом, історики з Італії виявили, що, навівши збільшувальне скло на очі «Мони Лізи» можна побачити крихітні цифри і букви.

    Експерти кажуть, що ледь помітні букви і цифри являють собою щось з «Коду да Вінчі» в реальному житті: в правому оці можна розрізнити букви LV які цілком можуть являти собою його ім'я, Леонардо да Вінчі (Leonardo Da Vinci), в той час як в лівому оці, також є символи, але вони не так чітко помітні. Звичайно, точно визначити їх дуже важко, але вони, здаються латинськими літерами CE, або Е може насправді бути буквою B. На арці моста, який видніється на фоні, можна побачити число 72, або ж латинську букву L і число 2. Крім того, число 149, зі стертим четвертим числом, знаходиться на задній частині картини, що дає підстави вважати, що да Вінчі написав її, коли був в Мілані в 1490-х роках.

        Слід взяти до уваги, що цій картині майже 500 років, тому вона вже не така чітка і ясна, як в той момент, коли вона була створена.

Таємна Вечеря (Last Supper):
математична і астрологічна головоломка,
плюс секретні ноти

«Таємна Вечеря» також була предметом безлічі гіпотез, в основному стосовно начебто прихованих послань чи натяків, які присутні в картині.

      Інформаційний технолог Славіс Песча (Slavisa Pesci), створила цікавий візуальний ефект шляхом накладення напівпрозорого, дзеркального відображення картини поверх оригіналу. В результаті по обох кінцях столу з'явилися дві постаті, які виглядають як тамплієри, в той час як якийсь чоловік, можливо, жінка з немовлям стоїть ліворуч від Ісуса.

        Італійський музикант Джованні Марія Пала (Giovanni Maria Pala), також вказала на те, що положення рук і буханців хліба можуть бути інтерпретовані як ноти на нотному стані, і якщо їх читати справа наліво, що було характерним для методу листа Леонардо, вони складають музичну композицію .

     Дослідник з Ватикану, Сабріна Сфорца Галітція (Sabrina Sforza Galitzia), заявила, що розшифрувала математичну і астрологічну головоломку в картині Леонардо «Таємна Вечеря». Вона сказала, що він передбачав кінець світу під «всесвітній потоп», який розпочнеться 21 березня 4006 і завершиться 1 листопада того ж року. Вона вважала, що цей потоп ознаменує «новий старт для людства».

Створення Адама (Creation of Adam):

ширяюче божество у вигляді мозку

Картина Мікеланджело (Michelangelo) під назвою «Створення Адама» є не тільки найвідомішою частиною Сікстинської капели (Sistine Chapel), але також і однією з небагатьох легендарних зображень людства.

     Мікеланджело вважається одним з найвидатніших художників і скульпторів епохи італійського відродження. Однак не всім відомий той факт, що він дуже сильно цікавився анатомією і у віці 17 років почав анатомувати трупи, які він брав на церковному кладовищі.

     Пара американських експертів з нейроанатомії вважають, що Мікеланджело насправді залишив деякі анатомічні ілюстрації в одній з його найвідоміших робіт - Сикстинській капелі.

    Хоча деякі можуть вважати це збігом, експерти припускають, що важче пояснити, що анатомічний контекст не був у картині Мікеланджело. На картині можна знайти навіть складні компоненти мозку, такі як мозочок, зорові нерви і гіпофіз. Що стосується помітної зеленої стрічки, що тягнеться уздовж вароліева моста / хребта / людину, яка підтримує Бога, вона ідеально збігається з місцезнаходженням хребетної артерії.

Захарія (пророк) (Prophet Zechariah): 

образа релігійного авторитетної особи

 Розбіжності між Папою Юлієм II (Julius II) і Мікеланджело були добре задокументовані. Історики відзначають, що Мікеланджело зобразив портрет папи в якості пророка Захарія, і що один з ангелів розташованих позаду нього показує йому вкрай непристойний жест.

   Чарівна маленька дитина показує фігу, і це не солодкий фрукт, це справжнісінька фіга з пальців та її значення далеко не таке солодке, як однойменний фрукт. Просовуючи великий палець руки між вказівним і середнім пальцями, він робить жест, який у старому світі практично був аналогом демонстрації середнього пальця в наші дні.